Спільна сповідь духовенства кожного благочиння у пости – це вже традиція Володимир-Волинської єпархії. Однак існує ще одна добра традиція - Божественну Літургію, за котрою сповідається та причащається духовенство, очолює правлячий Архієрей.

Пропонуємо Вашій увазі черговий номер (№2.2010) "Волині Православної" у кольоровому варіанті.

Виховання в неповній сім'ї має свої особливості. І вони лише в незначній мірі пов'язані просто з відсутністю батька. Набагато важливіше відсутність чоловіка в оточенні дитини, але і це не є вирішальним чинником.

Найчастіше джерело відхилень в розвитку дитини - помилкова поведінка матері, яка поставлена в скрутні умови і не зуміла самостійно вибрати потрібний курс виховання.

Її підстерігає немало спокус. Яких?

Цього дня все було як завжди - закінчилася служба, і всім прихожанам матушка Марія видала просфори. Діточкам навіть по дві. 

Вони цією обставиною були дуже задоволені і разом з подружками по храму побігли в невеликий яблуневий садок. Зазвичай я не можу докликатися дітей додому, їм так хочеться спілкуватися з друзями. А тут раптом прибігли самі, молодша плакала.

- Мамо, я випадково, - казала вона і протягнула вимазану землею просфору.

Якщо Ви і Ваші діти ніколи не боялися і не бояться темноти - то ця стаття не для Вас. 

Якщо Ви не хочете допомогти Вашій дитині впоратися з її страхом, а вважаєте все вигадкою чи манією - не читайте цю статтю.

Якщо Ви особисто лякаєте дитя «бабаями» чи «дядьками», які ховаються в шафі, то врахуйте, що в першу чергу потрібно розбиратися з Вами, а потім вже з Вашим малюком.

Чи завжди нам зрозуміло, чому саме ми втомлюємося? Адже не визначивши правильно характер втоми,
ми не зможемо правильно відпочити.

Пояснює Олексій ПАРШИН, старший науковий співробітник Інституту психіатрії.

Найчастіше в нашій уяві язичники - це дикі люди, які жили тисячу років тому. Вони поклонялися деревам, сонцю і воді, приносили їм жертви, часто людські. Темні люди, зараз таких немає.

Всі ми освічені в школі вчилися, читати, писати вміємо. Хіба в глухих селах залишилися язичники. Так здається на перший погляд, а давайте уважніше придивимося до себе.

Дивно, але коли мова заходить про священика, навіть освічені люди починають малювати в уяві такий священицький портрет, який просто не може не викликати посмішку. По-перше, він має бути неодмінно бідним і напівголодним, причому не тільки він, але і вся його сім'я. Скорботні і голодні обличчя дітей і матушки додають батюшці в очах прихожан якоїсь особливої духовної пікантності.

Християнство не вдалося... Воно не охопило весь світ - значить, воно безплідне. Воно не позбавило людство від страждань, хоча близько двох тисяч років проповідує про любов - значить, воно даремне. Два тяжкі звинувачення. Вони можуть виходити лише від тих, хто абсолютно не знає єства християнського учення або ж зумисне прагне ввести незнаючих в оману.

Питання про «жіноче священство» для Руської Православної Церкви на даний момент є більшою мірою теоретичним, ніж викликаним реальними потребами сучасного церковного життя. У XX ст. воно гостро постало перед деякими протестантськими деномінаціями, проте для православних в контексті глобалізації та еволюції екуменізму ця проблема, вочевидь, може бути пов'язана лише з не дуже певною перспективою, наближення якої тісно пов'язане з включенням нашої країни в процеси європейської і світової інтеграції.

Людина смертна. Це наслідок первородного гріха. У таїнстві хрещення ми «знімаємо» первородний гріх. Чому ж людина залишається смертною?

Відповідає Олексій ОСИПОВ, доктор богослов’я, професор Московської духовної академії.

Те, що Причастя є основою життя християнина в Церкві - очевидна істина. Але в даний час не існує якоїсь одноманітності на приходах у вимогах до мирянина, що приступає до цього найбільшого Таїнства.

Пропонуємо вам познайомитися з виступом протоієрея Димитрія Смирнова «Підготовка до Святого Причастя: історична практика і сучасні підходи до вирішення питання» 27 грудня 2006 року.

«Чи можна православним християнам носити шорти?», «А читати Майстра і Маргариту?», «А їсти суші?», «А загоряти на морі?» - такі питання часто присилають в редакції православних видань. Що можна взяти з собою з «минулого» життя, а що треба залишити? Таке враження, що християни - це дуже боязливі люди, які насамперед хочуть з'ясувати список «релігійних заборон».

Жив один чоловік. Працював вдень і вночі, годував свою велику сім'ю. І одного разу його начальник дав завдання поїхати в місто за потрібними для роботи інструментами. Ця людина ніколи зі своєї станції нікуди не виїжджала, а тут їхати в саме місто.

Як заведено, отримав він від рідних і від сусідів накази, що купити в місті, і поїхав в дорогу. Діточки його попросили привезти шоколадних цукерок, пробували вони один раз у сусідів, аж надто сподобалися, аж надто смачні!